Folia Philologica

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ СКОРОЧЕНЬ У ФОРМІ АКРОНІМІВ І АБРЕВІАТУР

Тетяна БОТВИН — 2025-07-03

У сучасних умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, глобалізації та постійного зростання обсягів міжнародної комунікації дослідження мовних скорочень, зокрема акронімів і абревіатур, набуває особливої актуальності в різних сферах людської діяльності. У статті розглянуто теоретичні засади та практичні аспекти перекладу скорочених одиниць мови в різних комунікативних контекстах, зокрема в галузях інформаційних технологій, медицини, освіти, юриспруденції та міжнародної політики. Метою дослідження є комплексний аналіз сучасних методів перекладу мовних скорочень і виявлення труднощів, пов’язаних із культурними, соціальними й контекстуальними відмінностями, які виникають у процесі міжмовної передачі інформації. Особливу увагу в роботі приділено впливу акронімів на сприйняття змісту тексту цільовою аудиторією, а також важливості збереження оригінального соціокультурного підтексту в перекладі таких мовних одиниць. Показано, що скорочення часто несуть не лише інформаційне навантаження, але й специфічне символічне значення, що потребує від перекладача глибокого розуміння не лише мовної системи, але й культурного контексту джерела. Проаналізовано типові помилки перекладу скорочень і акронімів та їх можливий вплив на точність, зрозумілість і адекватність кінцевого тексту. Актуальність роботи зумовлена недостатнім ступенем опрацювання цієї проблематики в українському перекладознавстві, попри очевидну потребу в удосконаленні професійної комунікації на тлі цифровізації, глобалізації та інтернаціоналізації суспільства. У статті запропоновано низку стратегій і підходів, які сприяють збереженню змістової точності, комунікативної ефективності й стилістичної відповідності в перекладі скорочень у професійному середовищі. Наведено конкретні приклади успішного й неуспішного перекладу скорочень у реальних текстах різних сфер діяльності. Отримані результати можуть бути використані в теоретичних дослідженнях із перекладознавства, у практичній діяльності перекладачів, а також у сфері міжкультурної комунікації та спеціалізованого навчання перекладу.

ЕТИМОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКИ СФЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: НА ПРИКЛАДІ ЛЕКСИКИ СФЕРИ РОЗВІДКИ

Людмила ЗАЯЦЬ — 2025-07-03

У статті розглядаються етимологічні особливості лексики сфери національної безпеки в англійській мові на прикладі лексики сфери розвідки. Актуальність теми дослідження визначається тим, що в контексті зростаючих глобальних загроз, гібридних війн та інформаційного протистояння лексика сфери національної безпеки й розвідки в англійській мові набуває дедалі більшої актуальності. Дослідження етимологічних особливостей цієї лексики дає змогу не лише простежити її історичне формування, а й виявити вплив соціополітичних чинників на її семантичну еволюцію. Попри наявність словників і довідників з тематики розвідки, лексика розвідки як окрема підсистема англійської мови досі не стала предметом достатньо глибокого аналізу. Метою цього дослідження є виявлення етимологічних особливостей лексики сфери національної безпеки на матеріалі словникових записів словника сфери розвідки. У роботі представлено поняття лексики сфери національної безпеки, досліджено поняття розвідки та його належність до сфери національної безпеки, проаналізовано етимологічні особливості лексичних одиниць національної безпеки, представлених у словниках сфери розвідки. З огляду на те, що лексика сфери розвідки є складним і багатогранним елементом мовної системи, який постійно еволюціонує під впливом політичних, соціальних і технологічних змін, а лексика сфери розвідки формується в умовах високої конфіденційності, спеціалізації та оперативності, фокус практичного аналізу сконцентровано на таких джерелах лексики сфери розвідки, як запозичення з латинської, грецької, французької, італійської та інших мов, а також досліджено роль переосмислення загальновживаної лексики й термінології інших сфер діяльності, метафоризації, евфемізації та відономастичних утворень у процесі творення лексичних одиниць. Особливу увагу приділено лексемам, що відображають внутрішню термінологію розвідувальних органів (наприклад, aardwolf, asset, Pollyanna), їх походженню та семантичним трансформаціям. За результатами дослідження встановлено, що лексика сфери розвідки є динамічною, конфіденційною, високоспеціалізованою системою, розвиток якої зумовлений як внутрішніми чинниками, так і міжмовними контактами спеціалістів.

СУЧАСНА МЕДІАКУЛЬТУРА Й АНТИЧНІСТЬ: ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ В ЕПІЗОДІ «Я, КАРАМБІЙ» АНІМАЦІЙНОГО СЕРІАЛУ «СІМПСОНИ»

Наталія КОРОЛЬОВА — 2025-07-03

У статті досліджується спосіб репрезентації античної спадщини в сучасному медіапросторі на прикладі анімаційного серіалу The Simpsons (укр. «Сімпсони»). Особлива увага приділяється аналізу історичних алюзій і мовних стратегій, які використовуються для створення багатошарових культурних смислів. Метою дослідження є інтеграція лінгвістичного аналізу в традиційні підходи до вивчення рецепції античності на прикладі епізоду I, Carumbus (укр. «Я, Карамбій»). Дослідження спрямоване на з’ясування того, як алюзії, ремінісценції та мовні елементи, пов’язані з римською історією та культурою, функціонують у межах художньої стратегії сучасного медіапродукту. Методологічно робота поєднує інтертекстуальний і лінгвістичний аналіз, культурологічний коментар та порівняння оригінальної англомовної версії з українським дубляжем. Особливу увагу приділено вживанню латинських висловів – як коректних, так і з граматичними чи семантичними помилками – та їхній ролі у створенні комічного, пізнавального чи іронічного ефекту. Наукова новизна роботи зумовлена акцентом на лінгвістичному аспекті відтворення античності, що залишається недостатньо вивченим у сфері анімаційних серіалів. Уперше детально проаналізовано лінгвістичні стратегії інтеграції латини, історичних алюзій і ремінісценцій у мультсеріалі, а також розкрито випадки неточного перекладу або зміщення значень. Результати дослідження показують, що античний дискурс у серіалі виконує пізнавальну, дидактичну, іронічну та інтертекстуальну функції. Історичні постаті й події, адаптовані до сучасних сюжетів, утворюють своєрідний міжепоховий діалог. Залучення лінгвістичних засобів – від алюзій на відомі латинські сентенції до пародійних модифікацій – підсилює художній ефект і сприяє формуванню культурних асоціацій у глядача. Такий підхід свідчить про багатошаровість інтерпретацій античності в сучасному медіапросторі та відкриває перспективи подальших досліджень мовної складової культурної рецепції.

ВІДТВОРЕННЯ ФРАҐМЕНТОВАНОГО МІЛІТАРНОГО ТЕКСТУ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ: ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЇ АРТУРА ПАВЛЕНКА «ТРИ»)

Людмила КОТВИЦЬКА — 2025-07-03

У статті розглядається прагматичний аспект відтворення поезії «Три» Артура Павленка засобами німецької мови. Відтворення іноземною мовою художніх образів та ідей, що закодовані у знаки й становлять діалектичну єдність тексту мілітарної поезії автора, ознаками індивідуального стилю котрого є внутрішня цілісність попри візуальну фраґментарність слова, символізм, конструктивізм, – певний виклик для перекладача. Такий текст потребує ґрунтовного лінґвістичного аналізу на етапі його інтерпретації. Мілітарний дискурс у сучасній українській поезії актуалізує потребу перегляду підходів до стилістичного аналізу текстів військових та невійськових авторів. Джерельну базу дослідження становить німецький вектор проєкту підполковника Збройних Сил України, поета і перекладача Володимира Тимчука «In principio erat Verbum. Україна: Поезія війни». Для текстів цивільних авторів найхарактернішими є наскрізна метафоризація, суґестія (навіювання, додаткові смислові натяки, передчування) або рефлексія (самоаналіз, відображення станів, переживань). Тексти військових поетів позначені полісемією, просторово-часовою фіксацією, суґестією, рефлексією, поєднанням суґестії з рефлексією, фраґментацією мовних одиниць. Вихід поезії за межі українських ландшафтів, промоція української справи у вільному світі – результат сумлінної праці та почесна місія перекладача. Ступінь відтворення в тексті перекладу відповідних значень лексичної одиниці ориґіналу, а отже, і семантичних, а також прагматичних відтінків і внутрішньолінгвістичних значень – умова та необхідність якісного перекладу. Складність перекладу аналізованої поезії полягає у необхідності виявлення глибинного позатекстового значення вже на етапі декодування інформації, збереження й форми тексту. Власне поезія є ключем до розуміння ідеального авторською сублімацією, за допомогою якої адресант (автор), попри візуальну фраґментарність тексту, досягає його внутрішньої цілісности, реалізуючи естетичну функцію літературного твору, комунікуючи з адресатом (читачем).

РЕДАГУВАННЯ ПЕРЕКЛАДУ В КОНТЕКСТІ ЕДИТОЛОГІЇ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ

Ірина ОДРЕХІВСЬКА — 2025-07-03

Метою цієї статті є системне окреслення концептуальних підходів до дослідження редагування перекладу та позиціонування аналізу редакторських практик у ширшому контексті едитології перекладу. Відповідно до поставленої мети здійснено історіографічний аналіз ключових теоретичних поглядів на редагування перекладу в українському науковому дискурсі, що дало змогу чітко виокремити головні метатенденції у розвитку цієї сфери. Доведено раціональність запровадження едитології перекладу для формування ширшого редакторського погляду на переклад. З едитологічної перспективи розроблено та запропоновано три взаємодоповнюючі методологічні рамки для комплексного вивчення перекладного видання: мережево-системну, концептуально-феноменологічну й ідеологічно-політичну. Мережево-системний ракурс аналізу розкриває інтерсуб’єктність та залучену аґентність у складному перекладацькому процесі, підкреслюючи множинність учасників та їхню взаємодію. Концептуально-феноменологічна рамка актуалізує виміри темпоральності, інтенціональності та концептуальної інтеграції в роботі редактора-упорядника перекладного видання. В ідеологічно-політичному контексті аналізу редакторсько-упорядницької роботи можемо задіювати низку актуальних перспектив – стратегічного есенціалізму (Г. Ч. Співак), інтерналізації панівної ідеології (так звана хибна свідомість), субверсії, іншування (othering) і низку інших. Це дає змогу вийти за межі суто технічного та стилістичного розуміння редагування, виявляючи, як вибір редактора-упорядника активно формує смисли й відтворює або оскаржує існуючі соціальні та владні відносини в тексті. Запропоновані мережево-системна, концептуально-феноменологічна й ідеологічно-політична перспективи відкривають широкі можливості для подальших поглиблених досліджень конкретних редакторсько-упорядницьких практик, вивчаючи їхній багатовимірний вплив на перекладні видання.

ВІЙНА НАРАТИВІВ: РИТОРИКА АГРЕСОРА НА ПОЧАТКУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (НА МАТЕРІАЛІ РОСІЙСЬКИХ ІНФОРМАГЕНТСТВ 2014 РОКУ)

Леся ФЕДОРЕНКО — 2025-07-03

Дослідження присвячене використанню російськими медіа наративу як виду зброї в гібридній війні проти України. Мета статті – на матеріалі російських інформаційних агентств ТАСС і «РИА-Новости» проаналізувати лінгвостилістичні особливості риторики ворожих наративів, які супроводжували початок новітньої російсько-української війни у 2014 році. Такий лінгвістичний аналіз дає можливість зрозуміти, яким чином мовні засоби і стилістичні прийоми використовуються наратором для передачі певного ідеологічного повідомлення та формують у свідомості реципієнтів сприйняття й розуміння світу, систему цінностей, переконання. Досліджуючи медіадискурс у контексті початку новітньої російсько-української війни, ми використовували два основні підходи до наративного аналізу: парадигматичний (на основі ідей К. Леві-Стросса) і синтагматичний (за фольклористом В. Проппом). Звернення до робіт російського дослідника не є випадковим, оскільки аналізуючи пропагандистські наративи, які активно в російських медіа супроводжували події під час анексії Криму та захоплення частини Донецької і Луганської областей у 2014 році, простежуємо аналогії з «проппівською» побудовою оповіді. Доведено, що риторика війни наративів окресленого періоду враховує всі можливі лінгвостилістичні особливості для переконання та впливу на різні аудиторії. Здебільшого вона орієнтована на минуле, символізм, образи та міфи. Основними прийомами стали інтерпретація подій, фреймінг, міфологізація, спотворення історичного минулого, створення фейків та симулякрів, дегуманізація, «наліплювання ярликів», бінарний контраст «позитивне-негативне» («свій-чужий»), негативно-оцінна семантика та ціннісно-смислова оцінка. Аналіз усіх лінгвокогнітивних технологій, технік і прийомів, які в контексті сучасної російсько-української війни використовує РФ за допомогою підконтрольних медіа, допоможе не тільки протистояти агресії ворога, а й запобігти подальшій експансії Росії в інші країни європейського простору.

ВЗАЄМОДІЯ СТАТИСТИЧНИХ ТА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПРИКМЕТНИКІВ У РІЗНИХ СИНТАКСИЧНИХ ФУНКЦІЯХ В АНГЛІЙСЬКИХ ТЕКСТАХ З ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ

Людмила ШАПА — 2025-07-03

Метою запропонованої статті є опис результатів дослідження взаємодії статистичних та лексико-семантичних характеристик прикметників в атрибутивній та предикативній функціях, які зустрічаються в англомовних текстах, що належать до науково-технічного дискурсу. Дослідження базувалося на текстовому корпусі спеціальності «Електротехніка». Джерелами текстового корпусу були наукові статті, опубліковані у відповідних наукових журналах Великої Британії та США: IEEE Transactions on Power Apparatus and Systems, Proceedings of the Institution of Electrical Engineers. Загальний обсяг корпусу становить 200 тисяч токенів. Аналіз складався з трьох етапів. Основними методами, що використовувалися в дослідженні, були такі: огляд літератури, контекстуальний аналіз, метод експертної оцінки, тобто опитування фахівців-електриків, статистичні методи розрахунку й інші. Перший етап передбачав створення текстового корпусу, складання частотного словника словоформ (імовірнісно-статистична модель), вибір із нього списку прикметників та визначення їх статистичних характеристик, а також їх розподілу за синтаксичними функціями. Виявлено значну перевагу атрибутивних прикметників над предикативними. Другий етап був присвячений стратифікації списку прикметників на три лексичні шари, розрахунку кількісних показників одиниць кожного лексичного шару. Розрахунки показали, що найчисленнішим є загальновживаний шар (172 слова, що становить 7149 слововжавань), на другому місці – загальнонауковий шар (162 слова і 4953 слововживання), а термінологічний шар виявився найменш значним за кількістю лексем (47 слів, які становлять 2284 слововживання). На третьому етапі розглядалася взаємодія статистичних, лексико-семантичних та граматичних характеристик прикметників. За результатами дослідження було виявлено суттєві збіги (з невеликим ступенем винятків), які могли бути зумовлені безсумнівною залежністю трьох аналізованих характеристик одна від одної під час їхньої взаємодії в текстах спецільності «Електротехніка».

ДИСКУРС СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Валерія ЯГОДЗІНСЬКА — 2025-07-03

У статті пропонується визначення дискурсу соціальної кризи в межах лінгвосинергетичної парадигми сучасного мовознавства. Завданням дослідження є виявлення функціональних, когнітивних і семіотичних механізмів, за допомогою яких кризовий дискурс не лише віддзеркалює соціальні потрясіння, але й активно формує суспільні наративи та моделі колективної поведінки. Методологічну основу дослідження становить поєднання соціолінгвістичного, прагмалінгвістичного, когнітивно-дискурсивного підходів із використанням інструментарію критичного дискурс-аналізу. Поєднання інтегративного підхіду забезпечує багатовекторність інтерпретації комунікативних процесів у кризовому середовищі, дає змогу простежити механізми самоорганізації дискурсивних практик, легітимації ідеологічних наративів і формування семантики кризи та потрясіння. Матеріалом слугує англомовний медіадискурс, який віддзеркалює каскадні зміни комунікативного простору під час соціальних криз. У статті визначається дискурс соціальної кризи як складний мультимодальний і трансмедіальний феномен, що характеризується флуктуаційністю, атракторністю, поліваріативністю, емерджентністю, фрактальністю, гетерогенністю, когерентністю й інтердискурсивністю. Запропоновано розглядати дискурс соціальної кризи в термінах лінгвосинергетики як динамічну, самоорганізовану систему, здатну адаптуватися до змін середовища та продукувати нові смисли. Дослідницьку увагу зосереджено на когнітивно-семіотичних сценаріях комунікативної поведінки, що виникають у періоди соціальних потрясінь, а також на мовних стратегіях, які можуть як стабілізувати, так і підсилювати кризові явища. Результати дослідження підтверджують конститутивну роль дискурсу соціальної кризи у формуванні суспільної свідомості, колективної пам’яті та комунікативних моделей подолання кризових станів. Дискурс соціальної кризи функціонує як вагомий механізм семіотичної організації соціального простору, що не лише фіксує, але й формує трансформаційні процеси в суспільстві. Лінгвосинергетичний підхід відкриває нові перспективи для розуміння динаміки кризової комунікації та розробки ефективних стратегій антикризової взаємодії.