Folia Philologica

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ УЗУАЛЬНИХ І УЗУАЛЬНО ЛЕГІТИМІЗОВАНИХ СПОСОБІВ ПРОДУКУВАННЯ НЕОВЕРБАЛІЗАТОРІВ ГІБРИДНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2014–2024 РОКІВ

Катерина ДЮКАР — 2024-07-01

Стаття присвячена розгляду найбільш поширених моделей і типів продукування неовербалізаторів гібридної російсько-української війни 2014–2024 років на матеріалі українськомовного сегмента соціальних мереж і медіаконтенту. Увага акцентована на тому, що в розвідці інновація тлумачиться як гіперонім, якому підпорядковані гіпоніми «неодериват» і «неовербалізатор». У фокусі уваги перебувають одиниці, утворені за узуальними й узуально легітимізованими зразками. Аналіз фактичного матеріалу свідчить про високий рівень неогенності. Масив вилучених інновацій указує на те, що нові одиниці часто продукуються з відхиленнями від норми чи узусу, а також за допомогою власне неузуального словотвірного інструментарію. Встановлена градація від структурно-семантичної відповідності інновацій узусу до різного ступеня деформацій у межах словотвірних моделей. Останнім часом оприявнюється тенденція до легітимізації в узусі нових моделей, які постають на базі деформованих загальномовних зразків. Відзначена не лише атипова сполучуваність твірних основ і формантів, а й розширення значень останніх через нашарування додаткових відтінків значення. Описані випадки екстремальних девіацій моделей, до яких залучаються форманти з інших кодових систем, переважно англійської мови. Установили, що інновації активно вступають у словотвірні стосунки, де рівень словотвірного такту є непоказовим і потребує комплексного розгляду всього ланцюжка. Деякі неовербалізатори стають вершинами словотвірних гнізд. Указали на те, що найбільш продуктивними та регулярними є моделі, за якими утворюються суфіксальні та префіксальні інновації різної частиномовної належності, хоча залучаються й комбіновані словотвірні типи. Засвідчена активізація афіксоїдного словотвору протягом останніх десяти років. Продемонстроване продукування нових одиниць шляхом чистого чи ускладненого суфіксацією основоскладання. Спостерегли, що словоскладання в загальному масиві інновацій репрезентоване меншою кількістю похідних. Згаданими типами неогенність у межах мілітаридискурсу не обмежується, що унаочнено за допомогою конфіксальних інновацій.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА: ВІД ВІЙСЬКОВИХ ДОКТРИН ДО ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Сергій КАРНАУХ — 2024-07-01

В умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації в нашу державу лінгвістика також стає полем битви – інформаційної. Комунікативні стратегії формування національної стійкості, розбудова національного стратегічного наративу, вироблення мовних засобів протидії деструктивним впливам держави-агресорки – ці й інші питання з’явилися на порядку денному українських мовознавців. Але одним із першочергових завдань уважаємо визначення лінгвістичних маркерів інформаційної війни як одного з дискурсивних вимірів сучасних міжнародних відношень. Мета статті – простежити етапи формування та концептуалізації поняття «інформаційна війна», запропонувати його лінгвістичне визначення та виокремити складові частини, що потребують мовознавчого осмислення. Автор розглядає 6 етапів концептуалізації поняття «інформаційна війна»: І етап (1970-ті роки) – виникнення поняття «інформаційна війна» у безпековому дискурсі; ІІ етап (1990-ті роки) – інституалізація поняття «інформаційна війна», набуття ним статусу терміна в офіційних документах Міністерства оборони Сполучених Штатів Америки; ІІІ етап (кінець 1990-х років) – філософсько-комунікативне осмислення феномену інформаційної війни; ІV етап (2000-і роки) – концептуалізація і медіатизація поняття «інформаційна війна»; V етап (2010–2014 роки) – міждисциплінарне, зокрема лінгвістичне, осмислення поняття «інформаційна війна»; VI етап (2014 рік – дотепер) – вироблення лінгвістичного інструментарію інформаційної війни. У статті пропонується авторське визначення інформаційної війни в лінгвістичному вимірі як війни дискурсів із застосуванням можливостей мови, зокрема сугестивних, для здійснення когнітивно-прагматичного впливу на визначені цільові аудиторії противника з метою досягнення стратегічних цілей або протидії його ворожим намірам. Перспективними напрямами подальших лінгвістичних досліджень інформаційної війни автор уважає такі: дискурсивний вимір інформаційної війни; конфлікт інтерпретацій як різновид інформаційної зброї; мовні засоби, зокрема сугестивні, як елемент формування поведінки цільових аудиторій і їхнього ставлення до війни та миру.

КОНЦЕПТ НОВОРОСІЯ ЯК ДИСКУРСИВНИЙ МАРКЕР ЗАГАРБНИЦЬКОЇ СТРАТЕГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Лариса КОМПАНЦЕВА — 2024-07-01

У формуванні національної стійкості мова відіграє одну з перших ролей. Особливої актуальності це положення набуває в дискурсі повномасштабної війни Росії проти України. Як ми говоримо про себе і про ворога; як іменуємо громадян, постраждалих від воєнних злочинів Російської Федерації; чи погоджуємося з концептами, що активно впроваджує Росія у глобальний політичний дискурс, – усі ці питання є надважливими для незламності суспільства у протистоянні деструктивним інформаційним впливам ворога. Одним із маркерів ворожого російського дискурсу є концепт НОВОРОСІЯ, маніпулювання яким спостерігалося протягом тривалого часу. Нині цей концепт – когнітивне підґрунтя російського наративу «Новоросія – це АнтиУкраїна», розвінчання якого є актуальним для досягнення інформаційної безпеки України. Мета статті – на основі дискурс- і контент-аналізу із використанням технології Великих даних дослідити дискурсоутворювальну роль концепту НОВОРОСІЯ в російській пропаганді 2014–2024 років. У статті доведено, що концепт НОВОРОСІЯ активно використовувався в російських пропагандистських дискурсах 2014–2015 років щодо об’єднання восьми південно-східних областей України в єдине утворення. Ця ідея прижилася на деякий час лише на окремих територіях Луганської та Донецької областей. У 2024 році Росія почала відроджувати «проєкт Новоросія» і використовувати новий концепт – Донбас і Новоросія, когнітивно-прагматичне спрямування якого орієнтовано на вирішення кількох завдань: продемонструвати громадянам Росії успіхи «СВО» і недаремність людських втрат; підняти статус Донбасу, який уже нібито «пройшов шлях повернення додому» і може допомогти в цьому мешканцям регіонів України, «що відкололися»; вимальовування перспектив мешканцям тимчасово окупованих територій України і тих, які Росія планує окупувати. Дискурс-аналіз довів, що комунікативна стратегія Російської Федерації щодо відродження «проєкту Новоросія» є маркером як політичних зазіхань Росії, так і напрямів подальшої воєнної ескалації.

ТИПОЛОГІЯ ТА ФУНКЦІЇ СУЧАСНИХ МЕДІЙНИХ НАРАТИВІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Марина МИЦЮК — 2024-07-01

У статті досліджено типологію сучасних наративів, що виникають у контексті російсько-української війни, з розкриттям їхньої ролі у формуванні колективної пам’яті та національної ідентичності українців. Особливу увагу приділено аналізу функціонування цих наративів у медіапросторі та суспільній свідомості. Метою роботи є виявлення ключових елементів типології цих наративів та їхнього впливу на суспільство в умовах війни та в післявоєнний час. У дослідженні застосовано методи контент-аналізу та дискурс-аналізу для виявлення та систематизації посутніх тенденцій формування наративів, представлених у медіа та соціальних мережах. За допомогою контент-аналізу проаналізовано основні теми, мотиви та символи, що виявляються в різних типах наративів, а також їхню частотність і взаємозв’язки. Дискурс-аналіз допоміг розглянути, як ці наративи функціонують у контексті політичної, соціальної та культурної реальності, виявити глибинні ідеологічні змісти та відображення суспільних настроїв. Наукова новизна полягає в розробленні типології сучасних наративів, що виникають під час російсько-української війни, і в аналізі їхньої ролі в конструюванні української національної ідентичності в умовах збройного конфлікту. У статті представлено комплексний підхід до вивчення як традиційних (героїчних, трагічних, сатиричних) наративів, так і новітніх, як-от мітологізовані та субкультурні. Також досліджено, як війна впливає на трансформацію наративів, а наративи – на сприйняття війни в суспільстві. У результаті дослідження виявлено, що сучасні наративи російсько-української війни виконують кілька важливих функцій, зокрема формування колективної пам’яті, підтримку морального духу нації та визначення культурних маркерів, які сприяють зміцненню національної ідентичності. Героїчні наративи допомагають конструювати образ національних героїв, тоді як трагічні акцентують увагу на людських втратах і стражданнях. Сатиричні наративи, зі свого боку, слугують інструментом критики ворога та зміцнення єдності всередині нації. У статті також окреслено перспективи подальших досліджень наративів у післявоєнний час, коли наративи війни можуть еволюціонувати або трансформуватися, а їхній вплив на суспільну свідомість може змінитися залежно від політичних і соціокультурних умов.

ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПАНТЕЇСТИЧНОГО ЗМІСТУ ПОЕМ «КАТЕРИНА», «ЗАПОВІТ», «ПРИЧИННА», «СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ, ГОРИ ЧОРНІЮТЬ» ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В ПЕРЕКЛАДАХ ДЖОНА ВІРА ТА ВІРИ РІЧ

Тетяна МІТІНА — 2024-07-01

У статті проаналізовано зміст оригінальних творів Тараса Шевченка «Катерина», «Заповіт», «Причинна», «Сонце заходить, гори чорніють» на прикладі англомовних перекладів Джона Віра та Віри Річ. Розглянуто окремі прийоми англомовного поетичного перекладу, що дозволяють досягти семантичної відповідності оригіналу зі збереженням пантеїстичної інформації. У статті досліджено проблему відповідності текстів оригіналу Тараса Шевченка перекладам творів англійською мовою вищезгаданих перекладачів з погляду перекладознавства та літературознавства, окреслено їхні історичні та лінгвосоціальні аспекти. Творчість Тараса Шевченка розглянуто крізь призму англійського культурного простору. Методом компаративного аналізу та синтезу проведені дослідження і виявлено, чи вдалося авторам англійського варіанту засобами іноземної мови повною мірою передати пантеїстичні образи та мотиви в перекладених творах. У результаті проведеного аналізу було виявлено, чи передано перекладачами ритмомелодику віршованих творів, чи дотримано принципу поетичної градації, а також чи вдало підібране лексичне наповнення. За допомогою методу зіставлення (компаративного аналізу) для порівняння оригінального твору та перекладеного висвітлене питання точності збереження змісту творів і їхнє емоційне забарвлення. В англомовних перекладах творів Тараса Шевченка «Катерина» і «Заповіт», «Причинна», «Сонце заходить, гори чорніють», здійснених Вірою Річ і Джоном Віром, засвідчується варіювання образів природи, інтерпретація пантеїстичного змісту текстів Тараса Шевченка. У виявленій інтерпретації спостерігається персоніфікація природи, яка виходить за межі предметної зображальності, виступає важливим засобом відтворення складного внутрішнього світу людини. Ландшафтний вимір образу природи виявляється виражальним модусом емоційної напруги суб’єкта романтичної лірики великого українського Пророка.

КЕЙС ЛІНГВАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО ПРОФІЛЮВАННЯ: СИНТАКСИЧНІ АСПЕКТИ МОВИ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Ірина МОРОЗОВА — 2024-07-01

У статті розглядається питання лінгвістичного профілювання особистостей крізь призму їхньої професійної та мовної компетенції під час вербальної комунікації. Автор ставить за мету виявити набір характерних мовленнєвих маркерів, притаманних реальним і віртуальним учителям англійської мови, та проводить компаративний аналіз отриманих результатів. Дослідження методологічно базується, з одного боку, на оригінальних англомовних романах, де вчителі англійської мови зображені як персонажі, а з іншого – на польовому експерименті, проведеному особисто автором за участю двох учителів англійської мови з одеських ліцеїв, які є вихідцями з України. Після проведення аналізу понять професійного іміджу та мовленнєвого портрета авторка окреслює мовленнєвий статус учителя англійської мови в суспільстві загалом і доводить його приналежність до елітарного соціального прошарку. Дослідження характеризується науковою новизною, адже в ньому вперше виявлено досить суттєві відмінності в синтаксичних моделях із позиції синтаксичної організації мовлення реальних учителів англійської мови з України та їхніх колег, описаних в оригінальних англомовних романах, що можна пояснити, зокрема, й різницею в менталітеті. Зроблено також висновки, що віртуальні вчителі англійської мови віддають перевагу кодуванню своєї інформації в ускладнених реченнях, використовують синтаксичні комплекси, тоді як реальні вчителі англійської мови з України зазвичай нехтують цим способом мінімізації мовленнєвих зусиль, уживають переважно складні, зокрема складносурядні, речення. Сформульовано узагальнення про схильність віртуальних викладачів ставити поспіль кілька розділових запитань, що можна розглядати як тип вербальної сугестії. Попри те, що помилки не є типовими для мовлення обох груп, українські викладачі англійської мови все ж можуть відступати від традиційних правил порядку слів і перевантажувати речення. Перспективи дослідження передбачають можливість зіставлення мовлення віртуальних викладачів англійської мови з мовленням реальних викладачів англійської мови з англомовних країн (як чоловіків, так і жінок), а також додання до сфери аналізу рівні фонетики та лексики.

ЕСТЕТИКА ПРОСВІТНИЦЬКОГО РЕАЛІЗМУ В ПОВІСТІ ВОЛЬТЕРА «ПРОСТАК» ТА П’ЄСІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»

Валентина ПАПУШИНА — 2024-07-01

Мета роботи. У статті на основі методології компаративного аналізу досліджено естетичні ідеї Просвітництва в повісті французького письменника Вольтера «Простак» (1767 рік) та п’єсі українського письменника І. Котляревського «Наталка Полтавка» (1819 рік). Актуальність зумовлена близькістю авторів у розкритті актуальних для Просвітництва ідей, спрямованих на формування морально-естетичних ідеалів сучасників: національний образ людини, мислення «серцем», освіта та культура «природної людини». Наукова новизна. Підкреслено, що п’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» долучається до полеміки, порушеної Вольтером у повісті «Простак», щодо просвітницької ідеї «природної людини» Ж.-Ж. Руссо. Хоча в Україні просвітительська ідеологія була сприйнята мислителями переважно в її руссоїстському вигляді, І. Котляревський, сумніваючись у її прогресивній дієвості, услід за Вольтером, висловлює в п’єсі думки про благотворний вплив окремих здобутків цивілізації та просвіти на людину. З погляду естетичних ідей доби Просвітництва розглянуто побудовані авторами моделі вирішення завдань епохи шляхом просвіти як головного інструменту цивілізації та розвитку кращих природних рис людини. «Природна людина» Простак стає трибуною авторських філософських поглядів на суспільство, шляхів його вдосконалення, формування моральної краси людини. Такими ж типами «природної» людини постають Наталка і Петро з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Визначено, що художні засоби, використані в повісті Вольтера «Простак» та п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка», через різноманітні естетичні категорії несуть переконливу силу думок письменників. Автори близькі в порушенні важливих питань існування суспільства, спільних для багатьох народів, та споріднені в реалістичному зображенні дійсності, у використанні дієвих художніх засобів. Названі твори пронизані гумором, сатирою, а частіше – гротеском. І. Котляревський насичує свою п’єсу (через це назвав її народною оперою) народними піснями, які повніше за репліки персонажів передають суспільну думку, виплекану народною мораллю. Вольтер, за допомогою прийому «очуження», демонструє безглуздя світського життя й апелює не тільки до розуму, але й до серця. Такий прийом виокремлюємо й у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка». Висновки. Синтезуючи у творчій практиці універсальні й національні тенденції Просвітництва, його представники формували естетику напряму, опираючись на омріяний народом естетичний ідеал щастя і протистояння всьому, що йому перешкоджає. Французький і український письменники Вольтер та І. Котляревський відкривали нові засоби зображення дійсності, що сприяли формуванню морально-естетичних ідеалів своїх сучасників. Їхній творчий універсалізм спрямований у майбутнє.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЧИННИК У ДИСКУРСІ ЩОДЕННИКА: ТРИГЕР ТЕКСТОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО СУПЕРЕЧНОСТЕЙ (ЩОДЕННИК ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА 1925–1929 РОКІВ)

Тетяна РАДЗІЄВСЬКА — 2024-07-01

Статтю присвячено прагмалінгвістичному аналізу щоденникових записів відомого діяча української культури Євгена Чикаленка. Вони відображають його діяльність у період 20-х років ХХ століття, під час його еміграції в Чехословаччину. Щоденник Євгена Чикаленка розглядається з позицій дискурсивного аналізу тексту, як окремий випадок у межах щоденникового дискурсу. Аналіз здійснюється з використанням методики, розробленої для дослідження щоденникових текстів у попередніх публікаціях автора, зокрема з використанням такого інструментарію, як рольова модель суб’єкта текстотворення. Метою дослідження є окреслення механізму виникнення суперечностей у процесі текстотворення. У зв’язку із цим у статті подається: 1) опис особливостей щоденникової діяльності Євгена Чикаленка 20-х років і нетипових стратегій формування окремого запису; 2) характеристика авторської концептуалізації щоденника; 3) аналіз вербальної репрезентації в записах прагматичних ролей суб’єкта щоденникового текстотворення (на базі рольової моделі суб’єкта). Аналіз показав, що процес текстотворення в цьому випадку супроводжується формуванням суперечностей між інтимним характером щоденника як текстотипом, виробленим культурою, та публічним характером інформації, між автоадресацією й адресацією іншому. Джерелом цих суперечностей стала сформульована автором мета ведення записів (збір матеріалів для «історії нашого відродження»). Водночас тригером самої щоденникової діяльності став економічний чинник: текстотворчість розглядалась автором як створення бенефактивного ресурсу й об’єкта для продажу. Окрім того, економічний чинник вплинув на тематику записів, у яких значне місце належить висловленням щодо незадовільної фінансової ситуації автора, у яких знаходить відображення автокомунікативний складник щоденникової діяльності.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Роман СОТНИК — 2024-07-01

На сучасному етапі розвитку наук спостерігаємо синкретизм наукових галузей, їхню інтерференцію, переплетення, перехрещення різних терміносистем і утворення нових напрямів. Яскраву ілюстрацію такого явища знаходимо у сфері книгознавства та видавничої діяльності. Після зародження в XIV столітті як друкарської галузі у ХХІ столітті вона розподілилася на низку взаємопов’язаних і взаємодоповнюваних фахових дисциплін, які привертали увагу не лише вузьких фахівців, а й філологів. Тому в розвідці поставили за мету простежити крок за кроком розширення видавничої сфери, її висвітлення у працях науковців, показати їхні здобутки та напрацювання, розширення та звуження деяких дослідницьких підходів, появу нових термінів, зміну понять і заміну їх новими назвами. Відповідний ракурс дослідження пов’язаний із методологією – ученням про правила мислення під час створення теорії науки, ученням про науковий метод пізнання та перетворення світу. Згідно із правилами побудови наукових праць, екскурс у дослідження попередників обов’язково має бути в кожній із них. Проте детальний опис саме з позицій новизни кожної такої праці та специфіка термінологічного апарату окремої підгалузі не були ще в полі зору вчених. Саме в цьому вбачаємо наукову новизну запропонованої публікації. Можемо констатувати, що книгознавство, видавнича справа, видавничий бізнес, бібліознавство, журналістика, редагування, ІТ-технології тощо тісно поміж собою переплетені, взаємодіють і взаємодоповнюють одне одного.

ФРАЗЕОЛОГІЧНА ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ФІТОНІМА МАКОВЕ ЗЕРНО В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Антоніна ЧЕРНЯВСЬКА — 2024-07-01

У статті розглядається семантика фітоніма МАКОВЕ ЗЕРНО та виокремлюються складники його значення в пареміях української мови. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю аналізу семантики зазначеного фітоніма у складі фразеологізмів і паремій для усвідомлення концептуальної картини світу українців, що сприяє кращому розумінню світосприйняття української нації. Паремійної вербалізації зазнали вірування, традиції та звичаї українського народу. У складі розглянутих фразеологізмів і паремій аналізований фітонім може мати як пейоративне, так і меліоративне забарвлення. В українській культурі МАКОВЕ ЗЕРНО вживається як символ дрібниці, чогось незначного; є символом глупоти, а також має особливі лікувальні властивості та слугує оберегом. З’ясовано, що фразеологізми з аналізованим фітонімом можуть належати до таких категорій: щось (не)вартісне, велика кількість, наявність / відсутність, малий розмір, дрібний розмір, страви, та низку дій, які можна виконувати щодо зерен маку, як-от: сіяти, давати, терти, товкти, сікти. Установлено основні складові частини семантики досліджуваного фітоніма: семи «суттєвість, необхідність», «(не)вартісність», «множинність», «однаковість, подібність», «незначущість», «(чи)мала кількість», «смаколик». Невід’ємні атрибути фітоніма МАК чорний, сивий, малий, смачний, дрібний, у межах паремій сприяють фразеологічній обʼєктивації таких концептів, як: старість, глупота, бідність, удаване багатство, невідповідність, неузгодженість, згода, порожнеча, несправедливість, перебільшення, улесливість / нещирість, пиха, мовчання, задоволення малим або будь-чим, невибагливість, нісенітниця, обман, брехня, сваволя, нещаслива доля, безлад, відмова, нічого, голод, покарання, розправа, клопіт, прикрість, фізичне знищення, тиша, тиха погода, біда, поразка. Виявлено, що елементи семантики аналізованого фітоніма сприяють паремійній вербалізації бінарних опозицій: «чорний :: білий», «смачний :: гіркий», «письменність :: неписьменність», «заможність :: зубожіння», «багатство :: бідність».