РЕЦЕПЦІЯ ІВАНА МАЗЕПИ У ТВОРЧОСТІ ФРАНЦІШЕКА РАВІТИ-ҐАВРОНСЬКОГО

Анотація

У статті проаналізовано образ українського гетьмана Івана Мазепи у творчості Францішека Равіти-Ґаврон- ського. У його творах козаки завжди мали негативну конотацію без уваги до їхніх позитивних рис та історичної місії. Могутнє українське військо, яке не раз виступало на боці польської шляхти, не могло змінити думку автора, який упродовж усього свого письменницького шляху вважав їх деструктивною силою. Козаччина стала настільки органічним явищем у польській літературі, що цілком заполонила уяву романтиків. Польські письменники охоче описували історичні події, у яких поляки та українці об’єднувались проти спільного ворога, наприклад турків. Не став винятком Равіта-Ґавронський, який хоча й був представником періоду позитивізму, але не цілком відмовлявся від традицій попередньої епохи. Письменник критично оцінював існування та функціонування козаччини, яка ста- новила потужну та поліаспектну для визначення групу людських типів, що в результаті виявляє її аполітичний, антисоціальний та аморальний характер. У своїх романах Францішек Равіта-Ґавронський намагався уникнути поетики романтизму, проте не відмовлявся від використання набутків українського фольклору, звичаїв, традицій та легенд, які нерозривно пов’язані з козаччиною. В аналізованих романах Францішек Равіта-Ґавронський корис- тувався реалістичним методом, використовуючи критерії ймовірності, головним чином, у способі мотивування подій та постатей. Українське козацтво завжди викликало бурю емоцій як позитивних, так і негативних. Гово- рячи про Равіту-Ґавронського, у його творах козак завжди був негативним персонажем, без врахування його пози- тивних якостей. Його козак – це грабіжник, гультяй, пияка, який прагне лише грабунку та жорстокості. Проте єдиним представником української козаччини, який пробудив у Ґавронського відчуття поваги був Іван Мазепа, якого автор описував як могутнього та мудрого правителя, здатного на великі історично важливі вчинки.