РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА У МЕРЕЖЕВОМУ ФОЛЬКЛОРІ УКРАЇНЦІВ

Анотація

Повномасштабне російське вторгнення в Україну у лютому 2022 року спричинило безпрецедентний сплеск народної творчості в цифровому просторі. Мережевий фольклор став одним із ключових механізмів психологічної адаптації, соціальної мобілізації та інформаційного спротиву українського суспільства. Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення нових форм народної творчості, що виникають у режимі реального часу в умовах збройного конфлікту, а також необхідністю виявлення зв'язку між сучасним мережевим фольклором та архаїчними фольклорними традиціями. Мета статті – систематизувати й проаналізувати основні тематичні групи, образи та функції українського мережевого фольклору про російсько-українську війну. Методологія. Дослідження здійснено на матеріалі текстів Інтернет фольклору (меми, жарти, скоромовки, замовляння, пісенні переробки), що поширювалися в українських соціальних мережах від початку повномасштабного вторгнення. Застосовано методи фольклористичного текстового аналізу, порівняльно-типологічного зіставлення із традиційними жанрами та семіотичного аналізу креолізованих (вербально-візуальних) текстів. Роботу систематизовано за принципом поділу на тексти тилу та тексти фронту. Встановлено, що мережевий фольклор про російсько-українську війну є динамічною системою, що поєднує архаїчні фольклорні структури з новітніми цифровими формами. Виявлено дві основні тематичні групи: тексти тилу (повітряні тривоги, донати, святкова символіка, ідентифікація «свій/чужий») та тексти фронту (дегуманізація ворога, сакралізація зброї, формування пантеону героїв). Показано, що сучасні замовляння від повітряної тривоги відтворюють традиційну «відсильну» формулу народних замовлянь, а сакралізація зброї («Святий Джавелін») та образ «Привида Києва» корелюють із архетипами чарівного помічника й епічного богатиря. Простежено еволюцію від оптимістично-гумористичних форм першого року вторгнення до наростання чорного гумору та демонізації ворога впродовж 2023–2024 років. Висновки. Мережевий фольклор українців про російсько-українську війну виконує ключові соціально-психологічні функції: емоційну розрядку, психологічний захист, формування колективної ідентичності та соціальну консолідацію. Аналіз матеріалу демонструє тяглість фольклорної традиції та її адаптивність до сучасної масової культури: архаїчні механізми (опозиція «свій/чужий», образ трікстера, сакралізація героя) органічно вписуються в цифровий контекст. Дослідження відкриває перспективи для міждисциплінарних студій на перетині фольклористики, соціальної психології та культурології.