ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛЕКСЕМИ-ВЕРБАЛІЗАТОРА КОНЦЕПТУ ГЕРОЙ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню лексико-семантичної організації лексеми-вербалізатора концепту ГЕРОЙ на матеріалі українських та російських словників, а також наукових праць українських вчених. Мета статті – здійснити лексико-семантичний аналіз лексеми-вербалізатора концепту ГЕРОЙ на наявність спільних і відмінних значеннєвих компонентів у російській та українській лінгвокультурах. Встановлено, що концептуалізація героїзму в російському та українському мовних просторах відбувається за такими значеннєвими вимірами, як «психологічні та вольові риси», «риси воїна», «здатність до самопожертви», «видатні досягнення», «вплив на суспільство». Наголошено, що у дискурсі війни спостерігаються трансформаційні зміни смислових парадигм, зокрема концепт ГЕРОЙ стає маркером національних картин світу. Простежується стійкий асоціативний зв’язок приналежності до народу, який веде війну за власні ідеали, а учасник бойових дій є носієм характерних рис людини-бійця. З’ясовано, що розмивання змісту концепту ГЕРОЙ у російській лінгвокультурі зумовлено ситуацією постправди і семантичної невизначеності базових національних смислів, які набувають нових конотацій. Лексикографічний аналіз продемонстрував, що для ідентифікації лексеми ‘герой’ у російській мові використовуються переважно прикметники ‘беззаветный’, ‘бесстрашный’, ‘мужественный’, ‘отважный’, ‘доблестный’, ‘смелый’, ‘храбрый’, а також словосполучення ‘человек, обращающий на себя повышенное внимание’, що є свідченням впровадження діагностичних ознак, позиціювання героя як «зразка для наслідування». В українській мові характеристики героя визначаються іменниками, що є свідченням суб’єктивації людини в мові: ‘видатна своїми здібностями і діяльністю людина’, ‘хоробрість’, ‘відвага’, ‘самовідданість у бою’, ‘самопожертва’, ‘рятівник’, ‘лицар’, ‘козак’, ‘відчайдух’. Дієслівне походження лексем ‘рятівник’, ‘самопожертва’ є свідченням оцінювання героя за його вчинками. У російській лінгвокультурі образ героя сакралізується, акцентується його готовність до самопожертви, герой є предметом поклоніння. В українській – діяльність героя оцінюється як соціально корисна, спрямована на певні дії заради Батьківщини: ‘переможець’, ‘звитяжець’, ‘лицар’, ‘молодчага’, ‘відчайдух’, ‘виявляє відвагу’, ‘самовідданість і хоробрість у бою і в труді’. Відповідні відмінності є свідченням принципової різниці концептуальних картин світу українців і росіян.