КОГНІТИВНА РОЛЬ СИНТАКСИЧНОЇ ІНВЕРСІЇ В ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ТЕТЯНИ ЯКОВЕНКО)

Анотація

У статті досліджується когнітивна роль синтаксичної інверсії в поетичному дискурсі сучасної української поетеси Тетяни Яковенко. Поетичне мовлення, що часто відхиляється від звичних граматичних структур, використовує інверсію як ключовий механізм мовної трансформації. Це явище виходить за рамки суто естетичної функції, виступає потужним засобом когнітивної репрезентації досвіду та структурування образної картини світу. Інверсія змінює фокус уваги читача, акцентує окремі концептуальні домінанти, часто має глибинну тілесну, емоційну або культурну мотивацію. Інверсія розглядається як фундаментальний елемент, що сприяє сакралізації буденних явищ, емоційному зануренню читача та формуванню унікального поетичного бачення у творчості Т. Яковенко. Згідно з новітніми розробками в когнітивній лінгвістиці, мова в дослідженні розглядається не просто як система знаків, а як репрезентант когнітивного досвіду, закоріненого в тілесності, емпіричному сприйнятті та культурному контексті. У науковій розвідці наголошено, що інверсія функціонує, змінюючи порядок тема – рема, тим самим пересуває фокус уваги й акцентує нову або значущу інформацію. Цей процес розглядається як когнітивна реконфігурація ситуації, що відображає афективний стан мовця та закріплює тілоцентричну картину подій. Концепція «сакралізованої інверсії» застосовується для розуміння того, як Т. Яковенко використовує цей прийом у філософських і духовних контекстах, репрезентуючи стан буття, а не ланцюг подій. У дослідженні проведено паралелі між використанням інверсії у творчості Т. Яковенко та її проявами в польській і англомовній поезії, зокрема у творах Чеслава Мілоша, Віслави Шимборської, Емілі Дікінсон і Вільяма Блейка. Це міжмовне порівняння демонструє універсальну функцію інверсії як когнітивної стратегії для реорганізації дійсності, додаючи глибини, ритмічної варіативності та метафізичної напруги до поетичних текстів. У творчості Т. Яковенко інверсія системно пов’язана із християнською вертикаллю та втіленою метафорикою, що формує унікальну духовну когніцію, закорінену у феноменології мови як простору зустрічі із трансцендентним. Отже, інверсія в поезії Т. Яковенко є структурно значущим інструментом моделювання сакральної, філософської та екзистенційної картини світу.