ФОЛЬКЛОРНИЙ СКЛАДНИК ВИДАННЯ «БУКВАРЬ ЮЖНОРУССКІЙ» (1861) В УПОРЯДКУВАННІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Анотація

Стаття присвячена дослідженню фольклорного складника видання «Букварь южнорусскій» (1861) – останнього прижиттєвого видання Тараса Шевченка, укладеного ним власним коштом для безоплатних недільних шкіл. Шевченку-етнопедагогу та просвітителю в українській та іноземній гуманітаристиці традиційно приділяється значно менше уваги, ніж Шевченку-письменнику й художнику, а фольклорний складник Букваря як свідома упорядкувальна стратегія досі не ставав предметом системного аналізу. Мета дослідження – виявити принципи добору, функції та ідейно-концептуальне навантаження фольклорних текстів у виданні в контексті просвітницької діяльності та педагогічних поглядів Шевченка. Об'єктом аналізу є «Букварь южнорусскій» укладений Тарасом Шевченком, надрукований у С-Петербурзі в «печатні» Гогенфельдена і Ко, 1861 року на 24 сторінках з ілюстраціями; предметом – фольклорний складник видання (думи про Пирятинського Поповича Олексія та Марусю попівну Богуславку і тринадцять народних паремій) у їхніх жанрових, ідейних і функціональних характеристиках. Використано методи фольклористики, етнопедагогіки, дидактики та етнокультурології та функціональний, структурно-семантичний, текстологічний і контекстуальний підходи. Встановлено, що вибір конкретних жанрів і текстів є не технічною зручністю, а концептуальним рішенням: через думи та паремії Шевченко передає наскрізну ідею видання – силу єдності, братерства й служіння високим ідеалам, незрадливість віри, любов до рідної землі, шанування родини. Наукова новизна полягає в тому, що Буквар уперше розглянуто з позиції трансмісії фольклору в навчальному тексті, а також у ширшому контексті цензурних обмежень і колоніального тиску, в умовах яких добір народних творів набував особливого ідеологічного виміру. В результаті проведеного дослідження встановлено, що «Букварь южнорусскій» (1861) в упорядкуванні Тараса Шевченка є важливим складником не лише творчого доробку письменника, а й зразком підручникової літератури, що заклала основи ідейного та педагогічного використання народної словесності в навчальних виданнях: саме цей Буквар став першим україномовним навчальним текстом, до якого були органічно введені фольклорні твори як повноцінний змістовий компонент, а не ілюстративний додаток, що згодом утвердилося як традиція в українській букварній літературі та закріпилося як одна з визначальних рис вітчизняного просвітницького підручника.