КУЛЬТУРНІ СТЕРЕОТИПИ В ПОЛЬСЬКИХ АНЕКДОТАХ

Анотація

У статті представлено результати текстологічного дослідження масиву польських анекдотів на музичну тематику (близько 400 одиниць). Загальною особливістю цих анекдотів є гіперболізоване представлення негативних властивостей як самих музикантів, так і тих музичних інструментів, на яких вони грають. Постійне наголошування на таких властивостях створює певні культурно-національні стереотипи, які транслюються через короткі гумористичні тексти, що легко запам’ятовуються і поширюються у суспільстві. Наприклад, персонажем багатьох польських анекдотів є альтист, який зображено як особу професійно недосконалу: він постійно фальшує, відстає від оркестру, не вміє налаштовувати свій інструмент, а сам альт витворює не музику, а сторонній шум. Окремі анекдоти містять глузування щодо окремих груп музикантів, яких подано як обмежених, малоосвічених осіб (наприклад, висміюються сільські музики, що грають на весіллях, однак вважають, що можуть грати і в оркестрі філармонії). Проте далеко не всі анекдоти містять негативно забарвлені стереотипи музикантів: стикаємося і з такими образами, які викликають співчуття і навіть захоплення. Так, в одному з анекдотів зображено джазового музиканта, який не заробляє на музиці, а витрачає на неї свої статки. Такий музикант відданий своєму мистецтву і готовий йти на матеріальні жертви задля популяризації музики. Загалом наш аналіз засвідчив, що польські анекдоти на музичну тематику засновані на значному масиві фонових знань у сфері музики, що вимагає такого ж обсягу знань і від читачів (слухачів) цих текстів. Крім того, під час сприйняття та інтерпретації анекдотів реципієнт має здійснити низку складних когнітивних процедур (вивести очікувану імплікацію; швидко виокремити ту характеристику об’єкта, яка в нормі посідає у структурі концепту маргінальну позицію, тощо).