ПЕРЕКЛАДАЦЬКА МІСІЯ МИКОЛИ ЛУКАША В РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРИ

Анотація

Актуальність статті зумовлена загальною спрямованістю перекладознавчих досліджень на вивчення спадщини українського теоретика і практика художнього перекладу Миколи Лукаша. У вітчизняному перекладознавстві досі залишається нечітко визначеним його авторський метод перекладу літератури бароко у полісистемі української літератури. Перспективним видається аналіз впливу перекладної барокової літератури на творчий та життєвий шлях митця-перекладача. Мета дослідження полягає у вивченні перекладацької місії Миколи Лукаша як знакової постаті в історії українського перекладу та в розвитку української лінгвокультури. Повноцінне осмислення історії української літератури та культури, українського народу неможливе без всебічного вивчення історії українського художнього перекладу, перекладознавчої думки вітчизняних науковців. Одним із захисників української культури і, зокрема, мови є перекладач-подвижник Микола Олексійович Лукаш. Виконуючи роль посередника, перекладач М. Лукаш пояснює незрозуміле, відкриває автора новій спільноті, нерідко змінюючи усталений погляд на твір як річ очевидну й завершену, переконує всіх свіжим і глибшим тлумаченням, виправляє помилки сприйняття. Він часто експериментував з мовними засобами, адже демонстрував сміливий підхід до вирішення складних перекладацьких завдань. Творча спадщина майстра українського перекладу М. Лукаша завжди викликала підвищений інтерес фахівців до його авторських новотворів, домінантних ознак індивідуального стилю та методу перекладу певного літературного напрямку та жанру. Зроблені М. Лукашем переклади барокової літератури, специфікою якої є протиставлення реальності й ілюзій, а також гармонійне сполучення трагічного з комічним, піднесеного з вульгарним, жахливого з кумедним, тобто поєднання книжного і народного, сакрального і профанного, дозволяють засвідчити мовну революцію в царині професійного перекладу.